Верховний Суд роз’яснив, що може підтверджувати поважність визначення додаткового строку для прийняття спадщини

Верховний Суд роз’яснив, що може підтверджувати поважність визначення додаткового строку для прийняття спадщини: незнання про смерть батька протягом чотирьох років не є такою підставою. 

Суди попередніх інстанцій задовольнили позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, виходячи з того, що переїзд на постійне місце проживання до іншої країни, де на даний час позивач постійно проживає, та незнання про смерть батька є поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи 6 червня 2018 року судові рішення у справі № 592/9058/17-ц (касаційне провадження № 61-200 св 18), не погодився з таким висновком судів, скасував судові рішення та відмовив у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ст. 15 ЦК України). Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не надала належних та допустимих доказів того, що з травня 2013 по липень 2017 року їй не було відомо про смерть її батька, а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов’язано з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв’язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов’язок із доведення тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Постанова Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц -  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74687732.