Суддя має право на наукову, викладацьку і творчу діяльність: рішення РСУ

Викладацька, наукова чи творча робота не повинна шкодити інтересам здійснення правосуддя. Такий висновок зробила РСУ у рішенні №8, текст якого друкує «Закон і Бізнес».

Рада суддів України

Рішення

7 лютого 2018 року                      м.Київ                                     №8

Про надання роз’яснень щодо викладацької, наукової чи творчої роботи судді

До Ради суддів надійшло звернення Дніпропетровського апеляційного господарського суду та судді Рубіжанського міського суду Луганської області Д.Коваленка щодо надання роз’яснень.

Відповідно ч.2 ст.127 Конституції суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.

Аналогічно вказане положення знайшло своє відображення в спеціальному законі «Про судоустрій та статус суддів». Зокрема, ст.54 визначає, що суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Крім того, відрядження на роботу до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Національної школи суддів, Ради суддів не вважається сумісництвом.

Закон «Про запобігання корупції» (ст.25), відповідно, передбачає заборону суддям займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами.

Жоден із цих нормативних актів не містить жодних обмежень у виконанні суддями наукової, викладацької чи творчої роботи.

Крім того, питання виконання суддями вказаної роботи було предметом розгляду Конституційного Суду. Так, у рішенні від 6.10.10 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) положень законів «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів)» КС вказував, що, оскільки питання меж діяльності суддів у викладацькій, науковій і творчій сферах повною мірою унормовано Конституцією, законом не можуть установлюватися будь-які обмеження права на цю діяльність, крім випадків, передбачених Конституцією (ст.64 Основного Закону). Однак Конституцією громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості (ч.1 ст.54). Відповідно до ч.1 ст.41 Основного Закону кожен має право розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ці конституційні гарантії розвинуті у відповідних законах. Згідно з положеннями ст.1 закону «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», ст.45 закону «Про освіту», ст.1 закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» творча діяльність людини призводить до створення якісно нових духовних або матеріальних цінностей, яких потребує суспільство. Наукова і викладацька діяльність є видами інтелектуальної і творчої діяльності, що спрямована на одержання, поширення, використання нових знань, фахових навичок, їх практичне застосування.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції людина визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. У ч.2 цієї статті вказується, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зміст і спрямованість якої визначаються правами і свободами людини та їх гарантіями.

Слід виходити з того, що будь-яке обмеження прав людини і громадянина повинне бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним.

Тобто визнано неконституційними положення, які обмежували викладацьку діяльність осіб, що одержують заробітну платню/грошове утримання з державного бюджету, виключно поза робочим часом.

Разом з тим, слід відзначити, що суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності, як передбачено Кодексом суддівської етики (ст.16).

Таким чином, суддя має право займатися викладацькою, науковою чи творчою діяльністю без будь-яких обмежень, якщо це не шкодить інтересам здійснення правосуддя.

Заслухавши та обговоривши інформацію члена РСУ Л.Волкової, відповідно до ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів», а також положення про РСУ, затвердженого рішенням позачергового Х з’їзду суддів 16 вересня 2010 року (зі змінами), РСУ

ВИРІШИЛА:

1. Роз’яснити місцевим та апеляційним судам, що норми Конституції та прийняті на їх виконання закони не встановлюють обмежень у виконанні суддями наукової, викладацької чи творчої роботи.

2. Викладацька, наукова чи творча робота судді не повинна шкодити інтересам здійснення правосуддя.

3. Роз’яснити місцевим та апеляційним судам, що відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» не вважається сумісництвом відрядження судді на роботу до Національної школи суддів. 

Головуючий на засіданні                                                            Є.МЄЗЄНЦЕВ

Джерело:  «Закон і Бізнес»