Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Наказом Міністерства юстиції від 19 січня 2023 року N 294/5 затверджено Порядок
визначення ступеня виправлення засудженого, а також Методику визначення ступеня виправлення засудженого і Форму індивідуального плану виправлення та ресоціалізації.
Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.
Який механізм визначає Порядок
Так, адміністрація установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого статтями 81, 82 КК строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання та надіслати клопотання до суду щодо можливості представлення засудженого до заміни покарання у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Разом з поданням до суду надаються документи, перелік яких встановлений пунктом 9 розділу VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 08 червня 2012 року N 847/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції 14 червня 2012 року за N 957/21269 (Інструкція), та висновок щодо ступеня виправлення засудженого (висновок), форма якого наведена в додатку до Методики визначення ступеня виправлення засудженого.
Проєкт висновку готується начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого (начальник відділення СПС), а стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (далі - засуджені до довічного позбавлення волі), - за участю представника уповноваженого органу з питань пробації.
За потреби до визначення ступеня виправлення засудженого та складення щодо засудженого проєкту висновку залучаються начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи, начальник сектору максимального рівня безпеки, начальник оперативного підрозділу, підрозділу нагляду і безпеки (режиму і охорони) установи, медичний працівник, інспектор з питань підготовки до звільнення, оперативні працівники, майстри виробництва, працівники загальноосвітньої школи та інші працівники установи виконання покарань.
Проєкт висновку складається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України, та з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим (далі - Індивідуальна програма засудженого), яка є складовою Щоденника індивідуальної роботи із засудженим, Щоденника соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім, визначених Положенням про відділення соціально-психологічної служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року N 2300/5.
Відповідальним за координацію процесу підготовки проєкту висновку, залучення необхідних фахівців та узагальнення зібраної інформації є начальник відділення СПС.
Проєкт висновку подається для подальшого обговорення та розгляду комісією, визначеною розділом VI Інструкції (далі - комісія), для визначення ступеня виправлення засудженого.
Після обговорення висновок підписується головою та членами комісії.
Засуджений до довічного позбавлення волі додатково до подання щодо можливості представлення його до заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк повинен подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації (далі - індивідуальний план), форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Індивідуальний план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженому усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженого після звільнення.
Індивідуальний план складається засудженим до довічного позбавлення волі разом з начальником відділення СПС у термін не більше ніж 15 календарних днів після завершення проведення оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення у двох примірниках. Один примірник зберігається у засудженого, другий - у начальника відділення СПС. Стан його виконання перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи кожні шість місяців, про що робиться відповідна відмітка.
Якщо засуджений виявив бажання звернутися до суду особисто щодо заміни покарання відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України та в інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, він письмово звертається до адміністрації установи виконання покарань.
Адміністрація установи виконання покарань протягом п'яти днів безкоштовно зобов'язана надати засудженому копії документів, передбачених абзацом другим пункту 3 цього Порядку, для подальшої подачі їх до суду в установленому законодавством порядку.
Методика визначення ступеня виправлення засудженого визначає єдині підходи до визначення ступеня виправлення засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, та в інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.
Ступінь виправлення засудженого визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України та з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим (далі - Індивідуальна програма засудженого), яка є складовою Щоденника індивідуальної роботи із засудженим, Щоденника соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім, визначених Положенням про відділення соціально-психологічної служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року N 2300/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2013 року за N 1863/24395 (далі - Щоденник), та відображається у висновку щодо ступеня виправлення засудженого (далі - висновок), форма якого наведена в додатку до цієї Методики.
Основною метою висновку є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання або можливості застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
Складання висновку
Під час складання проєкту висновку враховуються:
У структурі висновку передбачаються шість розділів: I "Загальна інформація", II "Критерії оцінки виправлення засудженого", III "Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення", IV "Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи", V "Характеристика під час відбування покарання", VI "Психологічна характеристика засудженого".
Розділ I "Загальна інформація" складається з підрозділів: "1. Інформація про засудженого", який заповнюється на основі загальної інформації про засудженого, взятої з його особової справи, Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, та "2. Інформація, використана для підготовки висновку", у якому зазначається перелік джерел, що були використані при складанні висновку (наприклад, Єдиний реєстр засуджених та осіб, узятих під варту, матеріали особової справи, дані вироку суду, Щоденник індивідуальної роботи із засудженим, інформація, отримана від уповноваженого органу з питань пробації тощо).
Розділ II "Критерії оцінки виправлення засудженого" містить відповідні критерії, результати заповнення яких оцінюються відповідними балами, а саме:
1) "ставлення до скоєного кримінального правопорушення", у якому характеризується ставлення засудженого до протиправної поведінки в цілому, а також до кримінального правопорушення, за який особу засуджено: причини скоєного кримінального правопорушення, усвідомлення засудженим його наслідків (визнання або невизнання вини), щире каяття у вчиненому злочині або навпаки засуджений вважає, що з ним вчинили несправедливо. Коротко зазначається інформація про відшкодування завданих збитків. За цей критерій виставляються такі бали:
0 - засуджений вважає, що з ним вчинили несправедливо та звинувачує інших в скоєному ним кримінальному правопорушенні, виправдовується з ненавистю до суспільства або окремих людей (груп) тощо;
1 - засуджений шкодує про вчинене ним кримінальне правопорушення та визнає свою вину;
2 - засуджений усвідомлює наслідки кримінального правопорушення, виявляє щире каяття та готовий відшкодувати завдані збитки;
2) "ставлення до суспільного життя", у якому зазначається інформація щодо особливостей кола друзів, знайомих, з якими підтримує зв'язок засуджений та їхній вплив на нього, а також вмотивованість засудженого підтримувати стосунки з прокримінально налаштованими друзями та знайомими як в установі виконання покарань (далі - установа), так і на волі. Слід з'ясувати ставлення засудженого до ситуації, якщо він немає друзів, соціальних контактів, можливі причини такого стану. За цей критерій виставляються такі бали:
0 - засуджений активно підтримує стосунки з прокримінально налаштованими друзями та знайомими як в установі, так і на волі; не має друзів, соціальних контактів;
1 - засуджений має у колі спілкування прокримінально налаштованих осіб та в певних ситуаціях може піддаватися впливу прокримінального оточення;
2 - засуджений не підтримує стосунки із прокримінально налаштованими друзями та знайомими як в установі, так і на волі; має друзів, соціально контактний та комунікабельний;
3) "ставлення до режиму відбування покарання", у якому зазначається, чи засуджений вчиняв порушення установленого порядку відбування покарання за оцінюваний період. Крім того, вказується інформація про перебування засудженого на профілактичних обліках (назва обліку та термін перебування) та наводиться інформація про кількість отриманих заохочень та стягнень за весь період відбування покарання (окремо вказується наявність незнятих або непогашених стягнень). За цей критерій виставляються такі бали:
0 - за період відбування покарання засуджений більше трьох разів порушував установлений порядок відбування покарання, має незняті або не погашені в установленому законом порядку стягнення;
1 - за період відбування покарання щодо засудженого до трьох разів застосовувались стягнення, які зняті або погашені в установленому законом порядку;
2 - за період відбування покарання засуджений не порушував установлений порядок відбування покарання;
4) "ставлення до праці", у якому описується ставлення засудженого до праці та досвід працевлаштування як до засудження, так і під час відбування покарання. Необхідно зазначити чи володіє засуджений достатніми професійними навичками для отримання роботи після звільнення або які заходи вживає для їх отримання у майбутньому, а також вказати інформацію про стан здоров'я, що не дає змоги засудженому працювати та якщо він має певний статус, що передбачає отримання державних соціальних виплат (чи отримує такі виплати або які вживає заходи для їх отримання) або засуджений має офіційне джерело доходів без працевлаштування. За цей критерій виставляються такі бали:
0 - не має бажання працювати, до роботи ставиться негативно;
1 - стверджує, що має бажання працювати, але не володіє достатніми професійними навичками та наразі вчиняє певні дії для їх отримання;
2 - працевлаштований або виявляє активне бажання працювати, володіє достатніми професійними навичками для отримання роботи;
5) "ставлення до особистого (сімейного) життя", у якому розкриваються особливості стосунків засудженого з рідними та близькими, їх наявність та вплив на засудженого: наявність / відсутність соціальних зв'язків з рідними та близькими (родиною) на даному етапі життя; стосунки з особою, з якою зареєстрований шлюб або з якою перебуває у цивільному шлюбі, виконання або невиконання батьківських обов'язків та ін. Зазначається коло осіб, які відвідують засудженого (тривалі та короткострокові побачення), з ким проводить телефонні розмови та від яких осіб засуджений отримує посилки/передачі. За цей критерій виставляються такі бали:
0 - виявляє байдужість до близьких та рідних та не бажає підтримувати з ними зв'язок / відсутні близькі, рідні;
1 - має бажання підтримувати зв'язки з рідними та близькими, але вони не бажають відновити зв'язки з ним;
2 - зв'язки з близькими та рідними стабільні та доброзичливі;
6) "ставлення до вживання наркотичних речовин / алкоголю", яким характеризується ставлення засудженого до вживання наркотичних речовин та/або алкоголю, усвідомлення впливу вживання на його життя і здоров'я, а також на ймовірність скоєння протиправних дій під впливом наркотичних речовин, алкоголю або задля отримання коштів на наркотичні речовини та алкоголь. Додатково вказується чи перебувала / перебуває на замісній підтримуючій терапії. За цей критерій виставляються такі бали:
0 - не усвідомлює вплив вживання наркотичних речовин / алкоголю на життя і здоров'я, а також на ймовірність скоєння протиправних дій;
1 - усвідомлює вплив вживання наркотичних речовин / алкоголю на життя і здоров'я, проте можлива зміна поведінки під впливом оточення;
2 - не вживає наркотичні речовини/алкоголь взагалі, має негативне ставлення до вживання наркотичних речовин / алкоголю;
7) "ставлення до планування життя у майбутньому", у якому з'ясовується та описується наявність (відсутність) позитивних планів на майбутнє у засудженого та стану їх реалізації, окремо вказується, які дії вчиняє засуджений, щоб їх досягти та чи усвідомлює труднощі, з якими зіштовхнеться після свого звільнення. Також зазначається наявність місця проживання особи до засудження, з ким саме мешкав засуджений до засудження та описується нинішня ситуація з житлом. Якщо житло відсутнє, то з яких причин його було втрачено та які дії робить засуджений щодо відновлення свого права на житло або для отримання тимчасового / постійного житла, де має намір проживати після звільнення. За цей критерій виставляються такі бали:
0 - не усвідомлює, що саме треба змінити в житті, не має позитивних планів на майбутнє;
1 - усвідомлює, що саме треба змінити в житті, але нічого при цьому не хоче робити для втілення; має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє як їх втілити в життя;
2 - усвідомлює, що саме треба змінити в житті та бере участь в реалізації задуманого; має позитивні плани на майбутнє та працює над їх реалізацією.
За результатами цього розділу фіксується підсумок (загальний бал) оцінювання, який варіюється від "0" до "16".
Розділ III "Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення" оцінюється за результатами вивчення інформації оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України, з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту.
Розділ містить зазначення рівня ризику вчинення повторного кримінального правопорушення у відповідній кількості балів, а саме:
низький - 20 балів;
середній - 10 балів;
високий - 0 балів.
Розділ IV "Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи" містить оцінювання реалізації виконання заходів індивідуальної програми, які оцінюються за таким критерієм:
заходи виконані повністю та у визначені терміни / достроково - 15 балів;
заходи виконані частково - 10 балів;
заходи не виконані - 0 балів.
Розділ V "Характеристика під час відбування покарання" містить оцінювання за критерії, якими характеризується поведінка засудженого під час відбування ним покарання, за показниками "так" чи "ні", де "так" оцінюється як 2 бали, а "ні" - 0 балів.
За результатами цього розділу фіксується підсумок (загальний бал) оцінювання, який варіюється від "0" до "20".
Розділ VI "Психологічна характеристика засудженого" складається психологом установи, містить п'ятнадцять психологічних критеріїв та характеризує виявлення індивідуально-психологічних особливостей засудженого та здійснюється з використанням методики визначення нервово-психічної стійкості "Прогноз", багатофакторного особистісного опитувальника Р. Б. Кеттела (форма С) та методики діагностики соціально-психологічної адаптації Роджерса-Даймонда.
Кожен критерій оцінюється відповідним балом, а саме "2" або "0".
За результатами цього розділу фіксується підсумок (загальний бал) оцінювання, який варіюється від "0" до "20".
Складений проєкт висновку подається для подальшого обговорення та розгляду комісією, визначеною розділом VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року N 847/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за N 957/21269 (далі - комісія).
Висновок
Після обговорення результатів інформації, наведеної у проєкті висновку, комісією підсумовується загальний бал розділів II - VI та визначається відповідний ступінь виправлення засудженого, а саме:
_03_03.png)
