Домашнє насильство: кого і за що карає Закон

Сьогодні у світі загалом, та в Україні зокрема, досить актуальною є проблема домашнього насильства. Насильство в родинах – проблема, яка властива всім соціальним групам, а тому потребує публічного обговорення з метою пошуку дієвих заходів для трансформації громадянського суспільства, виховання небайдужості оточуючих до проблем жертви, її ефективний захист та допомога.

Поняття «домашнє насильство» визначено у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, тощо.

До видів домашнього насильства належать:

• психологічне насильство;
• сексуальне насильство;
• фізичне насильство;
• економічне насильство.

Проявами фізичного насильства є: заподіяння тілесних ушкоджень, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані та інші правопорушення насильницького характеру, тощо; психологічне насильство: образи, приниження, погрози, переслідування, залякування, тощо; до сексуального насильства відносять будь-які правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи; під економічним насильством слід розуміти: позбавлення майна, життєвих благ, документів, залишення без догляду та піклування, заборона/примушування до праці, тощо.

Законодавством передбачено два види юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства: адміністративну та кримінальну.

Так, адміністративна відповідальність за ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого.

За систематичність домашнього насильства настає кримінальна відповідальність. Згідно зі статтею 126-1 Кримінального кодексу України відповідальність настає у випадку, якщо було вчинено домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Обвинувачений у даному випадку карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Крім того, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що до кривдника можуть бути застосовані спеціальні заходи, зокрема: терміновий заборонний припис (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України); обмежувальний припис (видається судом); взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України); направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Аналіз судової практики свідчить, що існують випадки домашнього насильства відносно дітей.

14 лютого 2023 року народні депутати оприлюднили законопроєкт про внесення змін до статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо запровадження обов'язкової спеціалізації суддів із розгляду справ, що виникають із сімейних правовідносин і стосуються захисту прав та законних інтересів дітей, у місцевих загальних судах та апеляційних судах».

Слід зазначити, що така категорія справ в більшості судів розподіляється в загальному порядку, однак правові питання у сімейних правовідносинах підлягають детальному вивченню та потребують певних (спеціальних) знань і досвіду для правильного вирішення спору та застосування норм права, а тому і виникла потреба запровадження спеціалізації суддів із розгляду справ, що виникають із сімейних правовідносин і стосуються захисту прав та законних інтересів дітей.