РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ВІДПОВІДАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТІВ МІСЦЕВИХ ЗАГАЛЬНИХ СУДІВ З ЛЮДЬМИ ІЗ ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
У разі якщо до суду звертається особа, що має обмежені фізичні можливості, відповідальний працівник суду (визначений внутрішнім наказом суду) повинен бути ознайомлений із принципами та правилами спілкування з такими відвідувачами суду, та надати кваліфіковану допомогу у доступі відвідувачів із обмеженими фізичними можливостями до правосуддя.
Основні принципи етики спілкування з людьми із обмеженими фізичними можливостями:
* Толерантність
* Рівноправ’я
* Розуміння
* Шанобливість
* Визнання
* Сприйнятливість
Якщо в суд звертається особа, що має обмежені фізичні можливості, то потрібно трактувати її в першу чергу як відвідувача, який звернувся за послугою, але при цьому необхідно розуміти і володіти деякими особливостями у спілкуванні.
ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ
ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ
У більшості приміщення суду є недоступним для осіб, які мають проблеми у пересуванні і користуються допоміжними засобами, особливо для тих, які пересуваються в кріслі-візку.
У такому випадку необхідно виконати наступні дії:
1. Забезпечити особі з вадою опорно-рухового апарату можливість повідомити працівників суду про необхідність отримати послугу чи допомогу. В такому випадку потрібно забезпечити можливість зв’язку працівника суду з відвідувачем суду. Для цього повинен бути встановлений двосторонній зв’язок, як до прикладу переговорний пристрій, тощо. Такі технічні засоби зв’язку повинні бути розташовані при вході в приміщення в зоні досяжності людини, яка сидить в кріслі-візку. Цей пристрій необхідно позначити Міжнародним символом доступності.
2. Після з’ясування причини звернення за посередництвом каналу зв’язку особи з вадою опорно-рухового апарату виходить уповноважений працівник суду. При потребі потрапити в приміщення суду з’ясуйте – як допомогти щоб проїхати в дверях, переїхати через поріг, піднятися по сходах, тощо.
3. Якщо людина в кріслі-візку є разом із супроводжуючою її особою, при спілкуванні необхідно звертатися безпосередньо до особи, якої це стосується. Якщо це стосується особи з вадою опорно-рухового апарату, то при спілкуванні потрібно в першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою.
Основні правила спілкування:
– Зробити крок назустріч і спитати – чим можна допомогти.
– Допомога має бути ненав’язливою і не надмірною.
– Вислухайте: що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно, і допомоги можуть очікувати різної.
– Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку намагайтеся знайти можливість спілкуватися з нею на одному рівні, щоб людина у візку не задирала до співрозмовника голову. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення з документами, мати можливість сидіти поруч за столом.
– Майте на увазі, що у неповноправної людини можуть бути проблеми користуватися письмовим приладдям тощо. Запитуйте, чи потрібно в цьому допомогти.
ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ СЛУХУ ТА МОВИ
Важливо, щоб в приміщеннях суду була повноцінна візуальна інформація.
Люди з вадами слуху ззовні без ознак інвалідності. Однак, при цьому вони можуть мати різний рівень втрати слуху і по різному розвинене мовлення. Є люди, які не чують, але розмовляють. Спілкуючись будьте привітними, посміхайтеся. Таким чином людина матиме до Вас довіру.
– При розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою. Важливо, щоб джерело світла не було за Вашою спиною, бо в такому випадку Ваше обличчя буде затінене.
– Необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку або олівець тощо. Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз.
– Не затемнюйте обличчя, особливо уста, і не закривайте його руками, волоссям тощо.
– Щоб привернути увагу людини, яка не чує, торкніться її злегка за плече, або помахайте до неї рукою. Коли Вас помітили, тоді починайте спілкування. Кричати не варто.
– Якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою. Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача.
– Підтримуйте зоровий контакт, демонструйте спокій та позитивні емоції.
– Під час розмови з людиною, яка має порушення слуху потрібно дивитися саме на неї.
– Пильнуйте, щоб джерела світла не було за Вами. Не затемнюйте свого обличчя.
– Переписуйтеся, щоб уникнути труднощів при усному спілкування.
– Говоріть ясно та чітко, не змінюйте теми розмови.
ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ ЗОРУ
Спілкуючись із незрячими людьми називайте себе і, залежно від ситуації, присутніх.
– Описуйте – де Ви знаходитесь і попереджуйте про перешкоди, які є на шляху.
– У розмові з незрячою людиною завжди звертайтеся безпосередньо до неї. Необхідно представитися хто Ви, які маєте повноваження, після чого повинні запитати – чим допомогти.
– При супроводі у приміщені попереджуйте про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучуйте інформуючи про оточення.
– Якщо припровадили незрячу людину до якогось кабінету службової особи, то інформуйте, куди Ви привели, називайте цю людину і інших присутніх. Якщо збираєтесь читати, попередьте про це.
– Не замінюйте читання будь-якого документу його переказом, особливо, якщо при цьому треба поставити підпис.
– Якщо рухатись, то попередьте про це.
– Не тягніть за собою. Поясніть чітко – куди потрібно іти.
_03_03.png)
